По-перше, я в тебе по вуха востаннє

По-друге, і першого мені достатньо

Ти – квітка, що у небо із землі проростає

Жоден не дотягнувся, а я зміг дістати

Поки на дворі віхола і град

Тебе я у душі сховав

Щоб не змогли потрапити в наш храм

Сумління та чужі слова

І хто хотів поцілить в спину нам

Не зміг, бо всі ножі зламав

Де віра є і де любов жива

Не витримає жоден сплав

По-перше, я в тебе по вуха востаннє

По-друге, і першого мені достатньо

Ти їхав до серця зламаними мостами

Жоден не дотягнувся, а ти зміг дістати

Я поцілую у відповідь на твої питання

Бо знаю лиш одне - я у тебе остання

А все інше зникне, наче бульбашки у ванні

Крім нас, бо ми у вимірі, що люди звуть коханням

Коли навіть на відстані вистоїм

Я вмию землю сльозами чистими

На тому місті виросте істина

І зв'яже обіймами міцно нас

По-перше, я в тебе по вуха востаннє

По-друге, і першого мені достатньо

Ти їхав до серця зламаними мостами

Жоден не дотягнувся, а ти зміг дістати