Ніч, біля вікна вже чекати звик
В дощ ,і в день коли, падає сніг
І що дня, ти один та надія жива
Ти ідеш, в темне місто ,якого нема.
Мрієш, що колись знов вона прийде
В час, коли за край сонце впаде
Ти собі сотні клятв і обітниць давав
Та що дня неіснуючим містом блукав.
Хочеш тонуть в її очах, п'янких ночах
Відчути дотик
Там в світлі щастя при свічах
Забути біль, сидіть навпроти.
І ніхто не зна де закінчить шлях
Ти мене ведеш, як моряк в моря
Та колись ти знайдеш ту дорогу сама
І прийдеш у те місто, якого нема.
Хочеш тонуть в її очах, п'янких ночах
Відчути дотик
Там в світлі щастя при свічах
Забути біль, сидіть навпроти.
Хочеш тонуть в її очах, п'янких ночах
Відчути дотик
Там в світлі щастя при свічах
Забути біль, сидіть навпроти.
Текст Вікторії Тихончик
Залив LUDA VILNA