Ми, як хвилi
Якi не знають
Свого початку й
Свого кiнця. Обiцяй:
Коли накриє
Коли ми зникнем
Не забувати
Риси мого лиця
А мама каже пiзно, гуляти буде холодно
А юнiсть, як вода крiзь сито протекла
I я не пожалiв, сотнi помилок не вирок
Бере paдiсть, Богом менi дана ще доба
Ще поки молодi то кохання моi лiки
Вiд лiкiв залежних тих, нiби доза моя
Також розтопилася вiд мого би тепла
Ми з тобою вдiтi, одяг почугтя
Сьогоднi я знову проспала…
В пiдiздi дим сусiдських цигарок.
Замicть снiданку — нотацiї мами.
«Мам, я запiзнююсь на урок!
Часто ненавиджу школу
Та бiльше за все я боюсь забуття
Бо, пiзно чи рано
Bci люди стануть
Випускниками школи життя
Ми, як хвилi
Якi не знають
Свого початку й
Свого кiнця. Обiцяй:
Коли накриє
Коли ми зникнем
Не забувати
Риси мого лиця
Мама каже пiзно, дiлитися нам порiвну
Наварим, адже завжди мало вciм бабла
Фарби на столi тiлькии з часом засихали
Бачу пори, якi обдирали згаряча
Будували, вiдносини
ми з голови це викинь
Ми caмi завели туди де нас вже нема
Не дивись на знаки ці
всі знаки не для нас
Нiби хвилi берега розбивали почуття
Ми, як хвилi
Якi не знають
Свого початку й
Свого кiнця. Обiцяй:
Коли накриє
Коли ми зникнем
Не забувати
Риси мого лиця
Ми, як хвилi
Якi не знають
Свого початку й
Свого кiнця. Обiцяй:
Коли накриє
Коли ми зникнем
Не забувати
Риси мого лиця
Ми краплi в океанi
Молекули в краплинах
I ми вiд солi пьянi плачем сiллю
Поки плинем
Крок вправо, Крок улiво —
iбa це так важливо?
Коли нас спалить сонце
Я лиш випаду, як злива
