Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на

зорі проводжала, і рушник

вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на

зорі проводжала, і рушник

вишиваний на щастя, на долю дала.

Я візьму той рушник, простелю,

наче долю, в тихім шелесті

трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все

знайоме до болю: і дитинство,

й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе

все знайоме до болю:і дитинство, й

розлука, й твоя материнська любов.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка

і зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава

усмішка, і засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська

ласкава усмішка, і засмучені

очі хороші, блакитні твої.