Хтозна-де, хтозна-коли

Вона літала, а він писав вірші

Вірші про неї, в яких всього лиш три

Всього три слова, писав від щастя і журби

Серед сміття вродливих тіл, поміж безкрайніх сторіз

У каруселі ці слова тонули, наче в морі

Вмить забувала їх вона, кружляючи в нірвані

А він писав-писав, щоб знов з'явитись на екрані

І побачить вона ці три слова

Усміхнеться і скаже: "Я готова

За тобою піти хоч на небо!

Хоч на край землі, хоч на край землі

Хоч на край землі, якщо треба"

Хтозна-як, хтозна-куди

Вона зникала, а він шукав сліди

Шукав в мережах, по темних закутках

Куди впускають лише по золотих картках

Та все ж писав він ті слова, в яких всього три ноти

Акорд мінориний так звучав, що плакали фаготи

Але між ними вже ніколи не зітруться грані

А він все пише й пише, щоб знов з'явитись на екрані

І побачить вона ці три слова

Усміхнеться і скаже: "Я готова

За тобою піти хоч на небо!

Хоч на край землі, хоч на край землі

Хоч на край землі, якщо треба"

І побачить вона ці три слова

Усміхнеться і скаже: "Я готова

За тобою піти хоч на небо!

Хоч на край землі, хоч на край землі

Хоч на край землі, якщо треба"

Хтозна-де, хтозна-коли

Вона літала, а він шукав сліди