Моя країна свиньми пограбована
Земля на сході кров'ю пофарбована
В Криму сумує хатина побілена
Країна штучно мовою поділена
І нами грають кожен разами
В наметах гріємось під час зими
Нас дурять далі порожніми фразами
Тут совість вивезли КАМАЗами
Моя країна, мов бездонна шахта
Всі кажуть: "Жах", — та при змозі кожен риє шлях там
Можеш накрасти, спати на грошах ти
Рабом залишишся навіки, навіть в шатах шляхти
Кожен без тями щось до хати тяне
І те пихате виростить дитя нам
І як нам вілізти з цієї ями
Де свідомих до провалля тягне покоління п'яне?
І то не ворог, не сусід, і не Порох нам усім
По під'їздам розкидав сміття
А то байдужість до речей, і холод в глибині очей
Каже що вже нема ціни життя
Вона сльозами плаче
Бо тут люди подуріли неначе
Вона сльозами плаче
I всю біль в собі тримає терпляче
Вона сльозами плаче
Бо тут люди подуріли неначе
Вона сльозами плаче
I всю біль в собі тримає терпляче
Відкриті рани і набиті гулі
Забуті діти, що пішли під кулі
Хто кричав гасла всі роки минулі
В своїх кишенях прораховано тримали дулі
І нехай бісяться чорти, ми — добровольці Божої чоти
Що боряться за свій Едем
Поки тримємось гуртом, перживемо цей дурдом
І поколінням стежку прокладем
А далі тим шляхом вже підуть люди
І будуть діти мати гордий, вільний генотип
Не дарма постріл прийняли на груди
Ті Прометеї, що несли свободи смолоскип
Всі хочуть миру, та у всього є міра
Ми кожень день ховаємо синів
Душа у дірах, та як жити без віри?
Колись любов переможе гнів
Вона сльозами плаче
Бо тут люди подуріли неначе
Вона сльозами плаче
I всю біль в собі тримає терпляче
Вона сльозами плаче
Бо тут люди подуріли неначе
Вона сльозами плаче
I всю біль в собі тримає терпляче
Вона сльозами плаче
Бо тут люди подуріли неначе
Вона сльозами плаче
I всю біль в собі тримає терпляче
Вона сльозами плаче
Бо тут люди подуріли неначе
Вона сльозами плаче
I всю біль в собі тримає терпляче
