Тебе нема, нема тепла

І день за два в журбі минає,

Коли тебе у снах нема

Я прокидаючись згораю.

Мовчить у промені струна,

Душа не споминах не грає,

Я залишаючись один

Без тебе долю не признаю

Пробач за сльози, що пекучими були,

Коли за чварами нас доля обіймала,

Пробач за весни, що для тебе не цвіли

І не карай за те, що боляче кохав я,

Веди мене через життя, як через храм,

Де пам'ять молодість закоханим вертає

Не знаю хто, але так праведно сказав:

"Любов останньою ніколи не буває".

Як серце в роздумах болить

Ніхто за мене не відчує,

І тільки мить, щаслива мить

Недолі рану залікує.

Мовчить у промені струна,

Душа не споминах не грає,

Я залишаючись один

Без тебе долю не признаю.

Пробач за сльози, що пекучими були,

Коли за чварами нас доля обіймала,

Пробач за весни, що для тебе не цвіли

І не карай за те, що боляче кохав я,

Веди мене через життя, як через храм,

Де пам'ять молодість закоханим вертає

Не знаю хто, але так праведно сказав:

"Любов останньою ніколи не буває".

Проигр.

Пробач за сльози, що пекучими були,

Коли за чварами нас доля обіймала,

Пробач за весни, що для тебе не цвіли

І не карай за те, що боляче кохав я,

Веди мене через життя, як через храм,

Де пам'ять молодість закоханим вертає

Не знаю хто, але так праведно сказав:

"Любов останньою ніколи не буває".

с пов.Андрій