Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами

Там в душі горить те що не вимовить словами

Там бурхливі ріки зашивають рани

І я бачу не уві сні очі тата й мами

Гори мої, море моє я без вас як сирота

Любі мої, люди мої все без вас лиш самота

Та й на чужих на просторах не зверне мене з доріг

Бо я в крові маю волю в серці маю оберіг

Гори мої, море моє я над вами наче птах

Там де ви лише свобода і світанок на вустах

Тут на рідних на просторах Стуса й Симоненка рід

Від них в крові маєм волю в серці маєм оберіг

Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами

Там в душі горить те що не вимовить словами

Там бурхливі ріки зашивають рани

І я бачу не уві сні очі тата й мами

Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами

Там в душі горить те що не вимовить словами

Там бурхливі ріки зашивають рани

І я бачу не уві сні очі тата й мами

Сильна моя, рідна моя від Говерли й до Дніпра

Ми тепер живем за трьох і збира по клаптиках

Дім наш, віру і надію й не обірветься струна

Як не було б важко, бийся й пам'ятай, лиш ти одна

Нескорена у бою

Нескорена у пітьмі

Нескорена від болю

Нескорена в боротьбі

Нескорена у думках

Від світанку й до зорі

Нескорена у піснях

Нескорена у мені

Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами

Там в душі горить те що не вимовить словами

Там бурхливі ріки зашивають рани

І я бачу не уві сні очі тата й мами

Стяг мій майорить де синьо-жовтими степами

Там в душі горить те що не вимовить словами

Там бурхливі ріки зашивають рани

І я бачу не уві сні очі тата й мами