Ніч, біля вікна вже чекати звик

В дощ ,і в день коли, падає сніг

І що дня, ти один та надія жива

Ти ідеш, в темне місто ,якого нема.

Мрієш, що колись знов вона прийде

В час, коли за край сонце впаде

Ти собі сотні клятв і обітниць давав

Та що дня неіснуючим містом блукав.

Хочеш тонуть в її очах, п'янких ночах

Відчути дотик

Там в світлі щастя при свічах

Забути біль, сидіть навпроти.

І ніхто не зна де закінчить шлях

Ти мене ведеш, як моряк в моря

Та колись ти знайдеш ту дорогу сама

І прийдеш у те місто, якого нема.

Хочеш тонуть в її очах, п'янких ночах

Відчути дотик

Там в світлі щастя при свічах

Забути біль, сидіть навпроти.

Хочеш тонуть в її очах, п'янких ночах

Відчути дотик

Там в світлі щастя при свічах

Забути біль, сидіть навпроти.

Текст Вікторії Тихончик

Залив LUDA VILNA