Мамо, нагадай, що зима мине, і під снігом знайдемо втрачене...

Мамо, нагадай, що зима мине, і ми нове життя побачимо...

Чорно-білі ці спальні райони

І старі дев’ятиповерхівки

Чуєш ввечері голод і втому

Та як завжди несеш радість в домівку

І я знову в гостях у вас з татом

Якраз підігріваю вам їсти

В мене знову апатії свято

Знову чую себе егоїстом

Ти дивишся, але без осуду,

Бачиш що скроні сиві вже не тільки у тебе

Життя вже побачила й знаєш:

Це ок почуватись часом як амеба

Ти мама, тому ти мудра,

Знаєш: тільки всередині є кожне пекло і рай

Ти віру даруєш, завжди відчуваю це,

А коли ні, просто нагадай...

Мамо, нагадай, що зима мине, і під снігом знайдемо втрачене...

Мамо, нагадай, що зима мине, і ми нове життя побачимо...

Ця зима затягнулася, мамо

Шось не годен зібрати я раму

Дай на рани ментальні бальзаму

Буду міцний наче ті криголами

Зможу сьогодні, де вчора не зміг

Хай завірюха в обличчя і сніг

Мінус на вулиці, мінус в кишенях,

Але попереду новий поріг

Мамо, нагадай, що я сильний

Що зима скінчиться й весна прийде

Мамо, нагадай, що я вільний

Що я тут і зараз, а не де-не-де

Мамо, нагадай, що я зможу

Не піддамся слабким думкам

Мамо, нагадай волю Божу:

По вірі нашій хай дасться нам

Мамо, нагадай, що зима мине, і під снігом знайдемо втрачене...

Мамо, нагадай, що зима мине, і ми нове життя побачимо...

Мамо, нагадай, що зима мине, і під снігом знайдемо втрачене...

Мамо, нагадай, що зима мине, і ми нове життя побачимо...

Мамо, нагадай!.. Мамо, нагадай!..

Мамо, нагадай!.. Мамо, нагадай!..

Мамо, нагадай!.. Мамо, нагадай!..

Зима

Мине!..