А там за пагорбом сідає сонце

Люди питають хтоці двоє хто це?

Сидять у тиші до самої ночі

Вони б сказали та не хочуть

За них все скажуть очі

Він покохав її по весні

Бо її очі мов проліски, проліски

Він покохав її по весні

Бо її очі мов проліски, проліски

Він покохав її по весні

Бо її очі мов проліски, проліски

Її очі то є глибина, глибина

Він щоночі тоне в них в своїх снах

А зранку цей погляд завжди буде поряд

Хай люди говорять вони не зі зла

Її очі чисте відображення

Як знайти такі ніхто не скаже нам

Та зустрівши свої на всі

сто ти танцюєш, співаєш

Хай навколо все зникне на мить

Хай не чути нікого крім нас самих

Хай сьогодні день, мов яскравий сон

І в її очах квітне пролісок, пролісок

Він покохав її по весні

Бо її очі мов проліски, проліски

Він покохав її по весні

Бо її очі мов проліски, проліски

Він покохав її по весні

Бо її очі мов проліски, проліски