Темна нічка гори вкрила,

Полонину всю залила,

А в ній постать сніжнобіла,-

Гуцул Ксеню в ній впізнав.

Він дивився в очі сині,

Тихо спершись на соснині,

І слова палкі любові

Він до неї промовляв:

"Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті,

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

Тащо серце кохає,

Бо гаряче, мов жар."

Вже пройшло гаряче літо,

Гуцул іншу любив скрито,

А гуцулку чорноброву

Він в останню ніч прощав.

В Черемоші грали хвилі,

Сумували очі сині,

Тільки вітер на соснині

Сумну пісні вигравав:

"Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті,

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

Тащо серце кохає,

Бо гаряче, мов жар."