Вони жили красиво, як вміли,
Бісилися, пили вино і любили
Відкинутись в кріслах своєї машини,
Під музику рахувати години.
Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало
І струна порвалась!
На заправках і в аеропортах
Було їм, як у ліжку, комфортно
Тулитися просто один до одного,
Так, ніби навколо немає нікого.
Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало
І струна порвалась!
Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре.
Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре.
А тепер вона з іншим шукає
Ту штуку, що буде їх вчити літати,
А пам'ять вперто ніяк не стирає
Попереднього юзера файли.
Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало
І струна порвалась!
Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре.
Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре.
Може і добре.
Може і добре.
Може...
Може...
Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами
Може і добре.
Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами...
