Я тепер не запалюю світла 
Від слова зовсім 
Ніч прийде і вона буде мати 
Твоє волосся 
Часом з вікон заклеєних 
Випаде промінь з пилом 
Наче та сивина 
Що в ці дні ти собі нажила 
Я занурююсь в ніч 
Мов лягаю в твої обійми 
У молитвах своїх 
Не проси зупинити війни 
Не проси нездійсненного нам 
А самий лиш мізер 
Загасити зірки 
Та сховати подалі місяць 
Уночі невідомо за ким 
Калатають дзвони 
Уночі наші ріки й струмки 
Не такі червоні 
Павутиння пітьми 
Зашиває в будинках діри 
І цього нам достатньо 
Щоб мати ще крихту віри 
Духи дому оплакують 
Протяги коридорні 
Всі слова про любов 
Застрягають клубком у горлі 
Та, коли буде можна 
Без жаху відкрити очі 
Повертайся, промовимо їх 
Наче вирок ночі 
Десь далеко 
Стомлений сірник 
Тихо догорів 
Хай би зорі 
З неба до землі 
Падали згори 
Крізь дахи й димарі 
Зорі падали 
Прямо в ліхтарі 
Крізь дахи 
І димарі 
Тихо падали 
Прямо в ліхтарі