В пустій кімнаті ти так мило спиш

В волоссі павутиння снів

Я Бога прошу: її не залиш

До останніх днів!

Дощ співає нам за вікном затяжні пісні

Випробовує наші стіни, чи міцні

Так люблю, як звучать твої приголосні-голосні

Запитай, чи забуду я твій голос? Ні

В пустій кімнаті ти так мило спиш

В волоссі павутиння снів

Я Бога прошу: його не залиш

До останніх днів

До останніх днів

Прихилю до колін твоїх свою голову

Проскануй вустами душу оголену

І я завжди хотіла сонця, хоч любила і грозу

І стільки плакала, що виплакала тебе як сльозу

Такого чистого

З одного тіста ми

Знаю, що ти мов трав мій настій

Але вибач, що не постійно випита (не постійно випита)

Ти покидаєш постіль, постій

Поки сонце не почне по стінам бігати

В пустій кімнаті ти так мило спиш

В волоссі павутиння снів

Я Бога прошу: її не залиш

До останніх днів! (До останніх днів)