Люлі-люлі, люлі!

Люлі-люлі, люлі!

Засни, серце, засни!

Засни, собі живи!

Люлі-люлі, люлі!

Люлі-люлі, люлі!

Засни, серце, засни!

Засни, собі живи!

Ходжу-блуджу, навколо шум

У місті велико-велико-великому

Відкрити би серце своє

Та нікому, нікому, нікому, нікому

Цвіте воно, як Божий рай

Потай миру і не вмирає

Ні любощам, ні милощам

Віри не йме, бо в ньому діра

Полиці заставлені фото

Забито на диску жорсткому

Заповнені в пам'яті соти

Та кажуть, що краще одному

Ой, серденько моє закрите

Ой, внутрішній мій тихий раю

Не будеш ти більше розбитий

Я тебе закриваю!

А люди навколо блукають самотні

Люди не знають, а що буде потім

Ховають себе у рутині й роботі

Затихли серця, хоча щастя навпроти

А людям заповнити би порожнечу

Зібрати докупи розкидані речі

Бо серце у грудях мов глечик у печі

Давить, і давить, і давить, і давить, і давить на плечі

Люлі-люлі, люлі!

Люлі-люлі, люлі!

Засни, серце, засни!

Засни, собі живи!

Люлі-люлі, люлі!

Люлі-люлі, люлі!

Засни, серце, засни!

Засни, собі живи!

Люлі-люлі, люлі!

Люлі-люлі, люлі!

(Якої треба в світі награди?)

(Багатство або верх над ворогом?)

Люлі-люлі, люлі!

Люлі-люлі, люлі!

(Діти тільки ганяються за такими цяцьками)

(А хто хоть раз заглянув через край світу)

(Той іншого блага бажає)