Я завжди мріяв написати пісню про маму,

Але різні поети всі слова вже сказали.

І я не хотів повторити когось із них.

Я біля свої мами буду завжди маленьким

І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,

Тому я їй і написав ці слова як міг.

Мам, ти мене вибач шо я став дорослий

І вже минула сорок третя осінь,

Як я побачив перший раз свій дім.

Мам, а можна я до тебе завтра приїду

І ми на кухні не одну годину

Собі на різні теми посидим?

Я може трохи пізно став її розуміти

І не часто дарував на день народження квіти.

І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.

Але тепер, коли вона мене обіймає

І разом із татком щось про внучку питає -

Я з радості плачу, що маю живих батьків.

Мам, ти мене вибач шо я став дорослий

І вже минула сорок третя осінь,

Як я побачив перший раз свій дім.

Мам, а можна я до тебе завтра приїду

І ми на кухні не одну годину

Собі на різні теми посидим?

Я дякую тобі за то, шо я вмію

І дякую тобі за то, шо я розумів

Ті речі, яких не пояснюють навіть в книжках.

Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель

І я тоже десь поряд буду завжди бродити,

Шоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках.

Мам, ти мене вибач шо я став дорослий

І вже минула сорок третя осінь,

Як я побачив перший раз свій дім.

Мам, а можна я до тебе завтра приїду

І ми на кухні не одну годину

Собі на різні теми посидим?

Мам, ти мене вибач шо я став дорослий

І вже минула сорок третя осінь,

Як я побачив перший раз свій дім.

Мам, а можна я до тебе завтра приїду

І ми на кухні не одну годину

Собі на різні теми посидим?