Історія в книгах довга,

Наживо — минає стрімко,

Моє покоління пише

Cльозами й вогнем сторінку.

Якщо би всю сіль з копалин,

Жбурнути в страждання світу,

То більшість у наших ранах

Розквітла би горицвітом.

Дивіться на наші танці

З руйновищ, постів, окопів,

Над головами — уламки,

З-під ніг вилітає попіл,

Контемпорарі в підвалах

Для тих, хто лихої вдачі.

Моє покоління плаче так,

Щоб ніхто не бачив.

Моє покоління, море по коліна,

Бо і словом, і ділом сповна.

Проросте насіння, навіть з-під каміння,

Бо сміливим всміхнеться весна.

Моє покоління, море по коліна,

Бо і словом, і ділом сповна.

Проросте насіння, навіть з-під каміння,

Бо сміливим всміхнеться весна.

За мить як піти в атаку,

Ми молимось про спасіння,

Якщо Бог і є,

Він носить форму мого покоління.

Чи прийме він нас, хто знає —

Святих серед нас немає.

Дивіться, як ми лютуєм,

Дивіться, як ми кохаєм.

Коли чорна тінь повстала

Від Маріка до Говерли,

Ми билися, як востаннє.

І вижили. І померли.

Якщо, як і ми, уголос,

Ти весело й непохитно

Читаєш це українською,

Значить ми бились гідно.

Моє покоління, море по коліна,

Бо і словом, і ділом сповна.

Проросте насіння, навіть з-під каміння,

Бо сміливим всміхнеться весна.

Моє покоління, море по коліна,

Бо і словом, і ділом сповна.

Проросте насіння, навіть з-під каміння,

Бо сміливим всміхнеться весна.

Не знаєм імен і не бачим облич,

Та земля є одна під ногами.

Руками й вогнем, об'єднавшись, змогли

Втримати небо над нами.

Засіяли землю собою й залізом

Твердим, і рідким, і червоним.

Нехай часи темні, та душі зі світлом,

Тож серце ніяк не схолоне.

Моє покоління, море по коліна,

Бо і словом, і ділом сповна.

Проросте насіння, навіть з-під каміння,

Бо сміливим всміхнеться весна.

Моє покоління, море по коліна,

Бо і словом, і ділом сповна.

Проросте насіння, навіть з-під каміння,

Бо сміливим всміхнеться весна.