Коли до губ твоїх

лишається півподиху,

Коли до губ твоїх

лишається півкроку –

Зіниці твої

виткані із подиву,

В очах у тебе синьо

і широко.

Щось шепчеш зачаровано

і тихо ти,

Той шепіт мою тишу

синьо крає.

І забуваю я, що вмію дихати,

І що ходити вмію,

забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається

І впевненість мою кудись відмає.

Неступленим півкроку

залишається,

Півподиху у горлі

застряває.

Зіниці твої виткані із подиву,

В очах у тебе синьо і широко,

Але до губ твоїх лишається

півподиху,

До губ твоїх лишається

півкроку

Але до губ твоїх лишається

півподиху,

До губ твоїх лишається

півкроку