Завтра прийде до кімнати
твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,
скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя – прекрасне, а вона...
А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти
від дешевого вина.
Я співатиму для неї,
аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.
Так у світі повелося,
я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти
від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста.
Так у світі повелося,
я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь,
ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти
від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста.
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста.
Я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста.
