Історія в книгах довга, 
Наживо — минає стрімко, 
Моє покоління пише 
Cльозами й вогнем сторінку. 
Якщо би всю сіль з копалин, 
Жбурнути в страждання світу, 
То більшість у наших ранах 
Розквітла би горицвітом. 
Дивіться на наші танці 
З руйновищ, постів, окопів, 
Над головами — уламки, 
З-під ніг вилітає попіл, 
Контемпорарі в підвалах 
Для тих, хто лихої вдачі. 
Моє покоління плаче так, 
Щоб ніхто не бачив. 
Моє покоління, море по коліна, 
Бо і словом, і ділом сповна. 
Проросте насіння, навіть з-під каміння, 
Бо сміливим всміхнеться весна. 
Моє покоління, море по коліна, 
Бо і словом, і ділом сповна. 
Проросте насіння, навіть з-під каміння, 
Бо сміливим всміхнеться весна. 
За мить як піти в атаку, 
Ми молимось про спасіння, 
Якщо Бог і є, 
Він носить форму мого покоління. 
Чи прийме він нас, хто знає — 
Святих серед нас немає. 
Дивіться, як ми лютуєм, 
Дивіться, як ми кохаєм. 
Коли чорна тінь повстала 
Від Маріка до Говерли, 
Ми билися, як востаннє. 
І вижили. І померли. 
Якщо, як і ми, уголос, 
Ти весело й непохитно 
Читаєш це українською, 
Значить ми бились гідно. 
Моє покоління, море по коліна, 
Бо і словом, і ділом сповна. 
Проросте насіння, навіть з-під каміння, 
Бо сміливим всміхнеться весна. 
Моє покоління, море по коліна, 
Бо і словом, і ділом сповна. 
Проросте насіння, навіть з-під каміння, 
Бо сміливим всміхнеться весна. 
Не знаєм імен і не бачим облич, 
Та земля є одна під ногами. 
Руками й вогнем, об'єднавшись, змогли 
Втримати небо над нами. 
Засіяли землю собою й залізом 
Твердим, і рідким, і червоним. 
Нехай часи темні, та душі зі світлом, 
Тож серце ніяк не схолоне. 
Моє покоління, море по коліна, 
Бо і словом, і ділом сповна. 
Проросте насіння, навіть з-під каміння, 
Бо сміливим всміхнеться весна. 
Моє покоління, море по коліна, 
Бо і словом, і ділом сповна. 
Проросте насіння, навіть з-під каміння, 
Бо сміливим всміхнеться весна.