Я тепер не запалюю світла

Від слова зовсім

Ніч прийде і вона буде мати

Твоє волосся

Часом з вікон заклеєних

Випаде промінь з пилом

Наче та сивина

Що в ці дні ти собі нажила

Я занурююсь в ніч

Мов лягаю в твої обійми

У молитвах своїх

Не проси зупинити війни

Не проси нездійсненного нам

А самий лиш мізер

Загасити зірки

Та сховати подалі місяць

Уночі невідомо за ким

Калатають дзвони

Уночі наші ріки й струмки

Не такі червоні

Павутиння пітьми

Зашиває в будинках діри

І цього нам достатньо

Щоб мати ще крихту віри

Духи дому оплакують

Протяги коридорні

Всі слова про любов

Застрягають клубком у горлі

Та, коли буде можна

Без жаху відкрити очі

Повертайся, промовимо їх

Наче вирок ночі

Десь далеко

Стомлений сірник

Тихо догорів

Хай би зорі

З неба до землі

Падали згори

Крізь дахи й димарі

Зорі падали

Прямо в ліхтарі

Крізь дахи

І димарі

Тихо падали

Прямо в ліхтарі